Порушення бінокулярних функцій

Зображення, одержувані обома очима, об'єднуються мозком в одну тривимірну картинку. За їхньої нормальної роботи бінокулярний зір забезпечує точне сприйняття глибини та просторового положення об'єктів. Порушення бінокулярних функцій - група захворювань, за яких порушується здатність обох очей працювати разом для формування єдиного, об'ємного зображення. Це призводить до проблем зі сприйняттям глибини, просторовою орієнтацією і може призвести до двоїння.

Розрізняють кілька патологій у роботі бінокулярних функцій.

Амбліопія - зниження гостроти зору одного ока без видимих органічних ушкоджень. Патологія має вроджений і набутий характер. Порушення може бути спричинене:

• токсичним впливом на зоровий нерв, що буває внаслідок вживання тютюну та алкоголю(тютюнова);
• придушенням мозку зображення від одного з очей для запобігання двоїння, що буває при косоокості(супресійна);
• відсутністю правильної взаємодії між ними(дисбінокулярна);
• значною відмінністю в рефракції між очима(анізометропічна);
• некоригованими рефракційними порушеннями, такими як короткозорість або далекозорість(рефракційна);
• існуванням перешкод на шляху світлового потоку до сітківки, наприклад, у разі катаракти(обскураційна);
• недостатньою зоровою стимуляцією в ранньому дитинстві, наприклад, у разі вроджених катаракт або опущення повік(деприваційна).

Диплопія - двоїння об'єктів в очах, спричинене порушенням узгодженої роботи очних м'язів або зорових шляхів. Подвійний зір виникає через розбіжність зорових осей або інші патології при сприйнятті двох зображень одного об'єкта. Має тимчасовий характер за певних умов, не справляючи постійного впливу на зір(періодична диплопія), або регулярний, що погіршує зорове сприйняття і потребує медичного втручання(часта).

Залежно від значного або істотного впливу на повсякденну активність, якість життя пацієнта, повсякденну активність і необхідність корекції, виділяють важку або сильно виражену диплопію.

 Кореспонденція сітківок - сприйняття мозком зображень від обох очей, що зливаються в єдине ціле. У разі неправильного сприйняття, що призводить до неможливості злиття зображень, говорять про анормальну кореспонденцію сітківок. У разі неправильної координації між ними, що призводить до порушення бінокулярного зору, яка зазвичай виникає за косоокості, - аномальної.

Фузія - процес об'єднання зображень, що сприймаються кожним оком у єдине ціле. У разі порушення відзначається нездатність до подібного об'єднання, що призводить до двоїння і зниження якості сприйняття. Фузія буває середнього ступеня, за часткових проблем, які призводять до двоїння в певних умовах, і виражена, коли подвійне зображення має постійний характер.

 Стереопсис - здатність сприйняття глибини та тривимірної структури об'єктів на основі невеликих відмінностей (диспаратності) між зображеннями. Ці відмінності виникають через те, що очі розташовані на певній відстані одне від одного, і кожне з них бачить об'єкт під своїм кутом. Мозок обробляє ці відмінності і створює відчуття об'ємності та глибини. За недостатньої координації роботи очей виникають проблеми зі сприйняттям глибини та об'ємності об'єктів. 

За нездатності зливати зображення з обох очей в одне ціле, що призводить до недостатнього сприйняття глибини, виділяють фузію з дефектом стереоскопічного зору. У випадках серйозних порушень, що заважають орієнтації в просторі, йдеться про виражену патологію стереопсису. 

Супресія бінокулярного зору - придушення зорової системи зображення від одного ока для запобігання двоїння, що часто виникає при косоокості або значній відмінності в рефракції.
 

Причини порушення бінокулярних функцій

Порушення бінокулярного зору - широкий спектр патологій, який формується під впливом різних чинників. Набута патологія виникає внаслідок:

• Косоокості (страбізму), коли очі нездатні працювати разом через їхнє неправильне положення.
• Анізометропії, за істотних відмінностей у рефракції очей, коли одне з них бачить значно краще, ніж інше.
• Лінивого ока (амбліопії), коли одне око бачить гірше за інше, а для запобігання двоїння мозок пригнічує одне із зображень.
• Травми очей або голови, внаслідок якої відбувається пошкодження очних м'язів або нервів.
• Неврологічних захворювань, за яких пошкоджується структура мозку, відповідальна за обробку візуальної інформації.
• Вікових змін, що знижують із часом синхронну роботу очей.

Симптоми порушення бінокулярних функцій

Проблеми з порушенням бінокулярного зору часто призводять до нечіткого зору, головного болю через двоїння об'єктів, особливо під час погляду на предмети на різній дистанції.

Пацієнти звертають увагу офтальмолога на затуманення зору, відчуття нечіткості зображення. Їхні очі швидко втомлюються під час роботи на близькій відстані, часто паморочиться голова через проблеми з координацією рухів. Вони відчувають труднощі під час читання або виконання дрібної роботи.

Картину проблем доповнює втрата сприйняття глибини та об'єму, двоїння в очах.

Діагностика

Діагностика бінокулярних розладів передбачає комплексну перевірку зору та структур ока. Офтальмолог обов'язково проводить огляд, звертаючи увагу на положення очей, гостроту зору, м'язовий баланс та інше. Під час візиту проводиться огляд очного дна, переднього і заднього відрізків ока. За необхідності робиться оптична когерентна томографія. У разі підозри на наявність неврологічних причин порушення бінокулярних функцій пацієнту рекомендують пройти МРТ, відвідати невролога.

Для оцінки здатності очей працювати синхронно і створювати єдине зображення проводять тест на бінокулярний зір. Виявити двоїння й оцінити його характер допомагає тест на диплопію. При косоокості лікар оцінює кути відхилення зору за допомогою призми.
 

Лікування

Різноманіття порушень бінокулярного зору передбачає й існування різноманітних методик щодо їх лікування. У разі виявлення амбліопії пропонується стимулювати слабке (ледаче) око оклюзією (заклеюванням сильного).

Рекомендуються ортоптичні вправи, спрямовані на тренування очних м'язів. Вони допомагають поліпшити координацію очей і відновити бінокулярний зір. Хорошим рішенням є апаратне лікування, яке дуже подобається дітям. Проводиться курсом від 5-10 занять. Залежно від проблеми підбирається індивідуальна програма.

Для усунення двоїння застосовують призматичні окуляри. У разі порушення рефракції - коригують контактними лінзами або окулярами.

У деяких випадках офтальмолог може рекомендувати хірургічне лікування. Це необхідно, коли пошкоджені очні м'язи, і операція може відновити правильне положення очей. Найчастіше використовується в разі косоокості (страбізму).

У разі порушення бінокулярного зору як ускладнення основного неврологічного захворювання або результату отриманої травми, лікування може передбачати медикаментозні та фізіотерапевтичні методи.

Будь-який із запропонованих методів потребує регулярного спостереження в офтальмолога. Дорослим найчастіше пропонується одне відвідування на рік для контролю і корекції лікування. Косоокість або амбліопія у дітей вимагає більш частих візитів, до 4 на рік. У разі проведення оперативного втручання відвідувати офтальмолога необхідно кожні 3-6 місяців.

Не запускайте лікування порушень бінокулярних функцій. За відсутності належної медичної допомоги пацієнт може зіткнутися з ускладненнями, включно з розвитком амбліопії, втратою сприйняття глибини, постійним двоїнням в очах і складнощами у виконанні повсякденних завдань, що вимагають точної оцінки відстані, наприклад, під час водіння автомобіля.

Профілактика

Бінокулярні розлади більшою мірою є проблемами дитячої офтальмології. Більшість порушень виявляється у віці 3-6 років, коли дитина починає активно використовувати бінокулярний зір у навчанні та розвитку. Найчастішими проблемами вважаються косоокість і амбліопія, кожна з яких трапляється у 2-4% дітей.

Висока пластичність зорової системи в дитячому віці дає змогу ефективно коригувати бінокулярні розлади за допомогою окулярної або контактної корекції, апаратного лікування та хірургічних методів. Для досягнення стійких і хороших результатів важливо почати лікування до досягнення 7-8 річного віку, оскільки в більш пізньому віці ефективність терапії знижується. 

Відсутність лікування бінокулярних порушень у дитинстві може призвести до стійких проблем у зрілому віці, включно з подвійним зором, порушенням стереоскопічного зору і зниженням зорової гостроти. Шанси у дорослих на успішну корекцію через пізнє звернення за лікуванням істотно нижчі.

Набуті порушення у зв'язку з отриманими травмами, нейроінфекціями, інсультами, захворюваннями окорухового апарату вимагають комплексного підходу до діагностики та лікування.

Для запобігання порушенням бінокулярних функцій слід звернути увагу на:

• ранню діагностику косоокості та амбліопії у дітей;
• регулярні огляди в офтальмолога;
• своєчасний підбір окулярів або контактних лінз для усунення рефракційних порушень (анізометропії);
• правильну гігієну зору і дотримання режиму зорових навантажень, особливо під час тривалої роботи за комп'ютером, планшетом або читання книг;
• захист очей від травм і своєчасне лікування інфекцій очей, здатних пошкодити структури, відповідальні за бінокулярний зір.

Порушення бінокулярних функцій — це стан, за якого очі не працюють узгоджено, що може призвести до їхнього двоїння, швидкої стомлюваності та зниження гостроти зору. Без своєчасної діагностики та корекції такі порушення негативно позначаються на якості життя. Сучасні методи лікування, включно з ортоптичними вправами, оптичною корекцією та, за необхідності, хірургічним втручанням, дають змогу відновити або значно поліпшити бінокулярний зір за раннього звернення до офтальмолога.