Дефекти поля зору

Дефекти поля зору - це порушення, які перешкоджають людині повністю бачити простір при фіксованому погляді та нерухомій голові. Патологія може стосуватися одного або обох очей, виражатися в звуженні поля зору, випаданні окремих ділянок (скотом). Тимчасові дефекти піддаються лікуванню, а постійні призводять до повної втрати зору.

Поле зору кожного ока являє собою неправильну окружність. Усе те, що людина бачить прямо перед собою, є центральним зором, а зовнішня частина - периферичним. Втрата видимості в крайніх областях призводить до складнощів при орієнтації в просторі. Це дефект периферичного поля зору. До патологій цього виду належать і сліпі плями.

Слід розуміти, що сліпа пляма присутня на сітківці кожної здорової людини. Це нормальна ділянка, де відсутні світлочутливі клітини. Розташовується там, де зоровий нерв виходить з ока. За різних захворювань, зокрема, за глаукоми та набряку зорового нерва сліпа пляма може бути розширена, збільшена в розмірах, що й робить таке порушення дефектом периферичного зору.

Сліпі плями можуть мати різну форму, зокрема:

Дугоподібна скотома - вигнутий дефект поля зору. Зустрічається при глаукомі. Пов'язана з пошкодженням нервових волокон в оці. Впливає на верхню або нижню дугу поля зору.

Назальна сходинка характерна для глаукоматозної нейропатії та виникає через пошкодження зорового нерва. Починається від сліпої плями і поширюється в носову (медіальну) частину поля зору.

Кільцеподібна скотома трапляється при ретинітах або спадкових захворюваннях сітківки, включно з пігментним ретинітом. За цієї патології центральний зір залишається недоторканим, а дефект охоплює периферичне поле по колу.

Ізольована периферична скотома є наслідком вогнищевих уражень сітківки або зорового нерва. Дефект обмежується однією областю в периферії поля зору.

Дефектом поля зору є скотома, за якої видимість відсутня в одній половині(геміанопія) або чверті(квадрантопія) зони видимості. Причиною геміанопічної або квадрантної скотоми є ураження зорових шляхів за межами очного яблука.

Втрата половини або чверті поля зору в однакових ділянках обох очей свідчить про гомонімну геміанопсію або квадрантну анопію, а в різних - про гетеронімну. Також використовується вказівка, коли уражаються конкретно зорові шляхи лівої чи правої півкулі. Геміанопсія буває також біназальною (при втраті носових половин полів зору обох очей) або бітемпоральною (при ураженні зовнішніх, скроневих полів).

Втрата зору в центральній ділянці свідчить про наявність захворювання макули. Це може бути вікова макулярна дегенерація, а також токсичний вплив на зоровий нерв. Залежно від причини патології може бути і прогноз подальшого розвитку центральної скотоми.

Патології сітківки та ранні стадії глаукоми призводять до парацентральної скотоми - дефекту, пов'язаного з порушенням сусідньої від центрального поля зору ділянки.

Перераховані дефекти вказують на різноманітні патології, які зачіпають певні частини поля видимості, і підкреслюють важливість ретельної діагностики для визначення причини та правильного лікування. Усі вони перешкоджають нормальному зору, можуть бути тимчасовими або постійними, зачіпаючи одне або обидва ока.

Причини дефектів поля зору

Дефекти виникають при захворюваннях сітківки, глаукомі, неврологічних хворобах, включно з інсультом, при пухлині головного мозку, розсіяному склерозі. Поле зору порушується в разі запалення зорового нерва, вікової макулярної дегенерації, хвороб судин, пов'язаних із порушенням кровообігу в головному мозку або очах.

Чому це відбувається? Кожне з перерахованих захворювань порушує нормальну роботу зорової системи.

Відокремлення сітчастої оболонки ока від судинного шару позбавляє її живлення і кисню. Це призводить клітини фоторецепторів до загибелі. У результаті порушується сприйняття світла і відбувається випадання полів зору.

Підвищення цукру в крові за діабетичної ретинопатії тягне за собою
крововиливи та утворення рубцевої тканини. Кровопостачання сітківки порушується і, як наслідок, з'являються дефекти в полі зору.

З підвищенням внутрішньоочного тиску здавлюється зоровий нерв і пошкоджуються нервові волокна, що спричиняє випадання периферичного поля зору (тунельний зір).

Порушення кровопостачання певних ділянок мозку супроводжує інсульт. Це призводить до загибелі нейронів, що відповідають за обробку зорової інформації. У такому разі можливе випадання половини поля зору на обидва ока або гомонімна геміанопсія.

Залежно від локалізації пухлини головного мозку може відбуватися здавлювання зорових шляхів, що спричиняє появу дефектів.
Передавання нервових імпульсів від ока до мозку може блокуватися за умови розсіяного склерозу, що призводить згодом до дефектів, аж до тимчасової або постійної сліпоти.

У разі запалення зорового нерва (невриту) погіршується проведення зорових сигналів від сітківки до мозку, що призводить до зниження зору або навіть до прояву центральної скотоми.

Вікова макулярна дегенерація (ВМД) вражає центральну частину сітківки (макулу), відповідальну за чіткий центральний зір. При поступовому руйнуванні фоторецепторів відбувається випадання центрального поля зору, унеможливлюючи читання і розпізнавання облич.

Проблеми із судинами сітківки спричиняють ішемію і некроз тканин. Сприйняття світла і передача зорової інформації в мозок порушується, що і призводить до випадання деякої частини поля зору.

Симптоми дефектів поля зору

Нездатність бачити об'єкти периферичним зором, труднощі під час керування автомобілем і читання, проблеми з орієнтацією в просторі - часті скарги пацієнтів. Спочатку можуть з'являтися в полі зору темні плями різного розміру і форми. Вони можуть бути присутніми, як в одному оці, так і в обох. Деякі відзначають розмитість або спотворення зображення в певних зонах.

Відсутність своєчасно наданої медичної допомоги призводить до погіршення ситуації та звуження поля зору. Видимість на периферії стає дедалі гіршою, відбувається поступове зменшення діаметра "тунелю". Рідше звертаються випадінням будь-якої з половин або четвертин поля зору.

Будь-які затемнення або сліпі плями свідчать про наявність серйозної проблеми, здатної призвести в майбутньому до сліпоти. Тому дуже важливо своєчасно звертатися до лікаря, виконувати всі його рекомендації, проходити лікування офтальмологічного та загального захворювання, що негативно впливає на зір.
 

Діагностика

Основним методом дослідження, що визначає наявність і характер дефектів, є комп'ютерна периметрія. На екрані приладу з'являються світлові сигнали в різних частинах. Пацієнт, фіксуючи погляд у центрі, натискає на кнопку щоразу, коли він бачить той чи інший сигнал. Периметр фіксує місця, на яких пацієнт не помітив світловий сигнал. На підставі цього складається карта поля зору правого і лівого ока. Залежно від форми, розміру і розташування скотом (сліпих плям) робиться висновок про наявність того чи іншого дефекту зору.

Офтальмолог застосовує й інші види діагностичних досліджень, зокрема пневмотонометрію (безконтактне вимірювання внутрішньоочного тиску), огляд очного дна на щілинній лампі, оптичну когерентну томографію. За необхідності пацієнта направляють для проходження МРТ (магнітно-резонансної томографії) або іншої комп'ютерної томографії, необхідної для виявлення можливих неврологічних причин.

Лікування

Наявність дефектів поля зору суттєво погіршують якість життя. Пацієнти поступово втрачають здатність до самообслуговування та орієнтації в просторі. Згодом ця проблема без відповідного лікування здатна призвести до повної втрати зору.

Тому дуже важливо своєчасно приймати призначені препарати при дотриманні прописаної схеми, спостерігатися в офтальмолога кожні 3-6 місяців, залежно від прогресування захворювання та ефективності лікування, а також відвідувати профільних фахівців залежно від основного захворювання.

Лікування дефектів полів зору може мати комбінований характер і включати, крім корекції (носіння спеціальних окулярів), застосування медикаментозних методів, лазерних, хірургічних. При захворюваннях сітківки рекомендують ін'єкційну або лазерну терапію. Останнім часом свою ефективність показала лазеркоагуляція, яку застосовують навіть у разі цукрового діабету, хвороби, що має масу протипоказань у виборі засобів і методів лікування.

Профілактика

Неврологічні, судинні, офтальмологічні захворювання і травми голови та очей здатні призводити до дефектів поля зору. Регулярні офтальмологічні огляди дають змогу виявити проблему на ранній стадії й одразу ж почати лікування одного або декількох захворювань, що мають подібний ефект на зір.

Обов'язковою є консультація з профільними фахівцями - неврологом, ендокринологом, кардіологом, ангіологом, терапевтом. За наявності гіпертонії або цукрового діабету рекомендується постійний контроль артеріального тиску та рівня цукру в крові. Слід приймати приписані препарати, щоб призупинити прогресування хронічних захворювань. Це стосується і глаукоми. Регулярне вимірювання внутрішньоочного тиску, проходження периметрії дає змогу контролювати карту полів зору, і в разі погіршення ситуації вживати необхідних заходів.

У групі ризику перебувають також спортсмени, які займаються контактними видами спорту. Захист очей від травм, запобігання впливу шкідливих чинників здатні захистити від імовірності виникнення дефектів поля зору.

Дефекти полів зору — офтальмологічне порушення, ознака різних захворювань зорової системи або головного мозку. Рання діагностика та правильне лікування допомагають встановити причину відхилень і запобігти погіршенню зору. Постійне спостереження в офтальмолога важливе для контролю динаміки та корекції терапевтичної тактики.